Ноцне пшыгоды трактора Чяпка

чы памєнтачє остатнє пшыгоды трактора Ромка, кєды то другі трактор з господарстфа єгомощья улегў аварьі і цаўо̀ ноц быў поза домем на полу? Джішь вўашьнє оповєм Вам, цо шьѐ втеды выдажыўо.

В соботнє попоўуднє, гды вшысткє машыны быўы юж в гаражу і господаж замкноў брамѐ од зевнонтж, Чяпек зачоў оповядачь о свых ноцных пшыгодах, а Ромек, Зошя і Ядвіга сўухалі го з зачєкавєнєм.

Гды господаж пошедў юж до дому і зробіўо шьѐ юж чіхо і спокойнє – мувіў Чяпек – втеды на полу зачеўо шьѐ бардзо вєле джячь. Нє быўо то ніц, до чего мы шьѐ пшызвычаілішьмы. Зе своіх норек повыходжіўы вшысткє маўе звєжонтка, ктуре звыкле боё̀ шьѐ хуку машын і тракторув, кєды те працуё̀ на полу. Понєваж цаўы джєнь ховаўы шьѐ, мяўы тераз мнустфо своіх справ до заўатфєня.

Мяўем цаўо̀ ноц бы ім шьѐ добже пшыйжечь. На почонтку, з норкі нєоподал вышўа пулхнютка мышка, до ктурей на певно пасоваўо імьѐ Агата. Розглондаёнц шьѐ, шукаўа як мі шьѐ здає нашён до єдзеня. З тей самей норкі выбєгўы жваво двє маўе мышкі, як мышьлѐ, єй джєчі. Томек і Гошя. Обєгаўы Агатѐ доокоўа, весоўо попіскуёнц. Упомняўа є:

– Спокуй ўобузы! Пошукайчє лепєй єдзеня! – Нє єстешьмы гўодне… одпарў Томек а штурхно̀вшы Гошьѐ завоўаў – Берек! – і гонітфа розгожаўа на ново. Натомяст Агата далей збєраўа нашёнка і по чіху нажекаёнц на малухы, але з єй спойжень і ушьмєхув відачь быўо, же я бардзо коха. трактор в ноцы нєоподал, з вєнкшей норкі вышедў хомік званы звыкле жємным пшіскєм, але у мнє далей бенджє Франкєм – кручютко выъяшьніў Чяпек і чєнгноў далей – Вєнц Франек загадноў:

– Чещь Агатко! Як чі джішь джєнь мія? – А джєнкуйѐ Франю. Кощьі мнє трохѐ боло̀, але поза тым якошь лечі. Віджяўешь тего потфора? – пытаёнц всказаўа на мнє – врещє трохѐ справєдлівощьі, бо як оні ту точо̀ шьѐ, тымі вєлкімі коўамі то вшыстко мі з пуўек лечі і ані носа выщьюбічь з норкі. А тераз цошь му шьѐ стаўо. Луджє ту го оглондалі… Тен маўы руды і тен стары показывалі собє, то чарне паскудзтфо цо з нєго капє і джівнє креньчілі гўовамі, а потем го ту зоставілі. Цо о тым мышьліш Франек? – Мышьлѐ, же нєдўуго ту постоі. Мам враженє, же вкрутце по нєго вруцо̀, але інтрыгує мнє то чарне. Тшеба шьѐ од тего тшымачь з далека – Теж так мышьлѐ – повєджяўа Агата і гўошьнєй упомняўа джєчі – Томек, Гошя тшымайчє шьѐ з далека од тего чарнего паскудзтфа

так то, ова мышка называўа олей, ктуры мі вычєкў з шілніка – мувіў трактор – а своё̀ дрого̀, зауважыўем чєкаво̀ жеч, пшыглондаёнц шьѐ хомікові. Мяновічє, збєраёнц нашёна паковаў є собє в полічкі, ктуре з часем робіўы му шьѐ бардзо дуже од надмяру нашён. Втеды знікаў на хфілѐ в норце, а гды врацаў знув мяў полічкі нормалных розмярув. Чєкавы спосуб на транспорт нашён.

– Бардзо спрытне – повєджяўа Ядвіга. – І цо быўо далей? – понагліў Чяпка Ромек. – Потем зробіўо шьѐ чємно і вілготно. До тераз чуйѐ то і мам дреще… – по чым почєнгноў далей оповєщь – Агата жаліўа шьѐ Франкові, же в спіжарні попсуўы єй шьѐ пуўкі. Он зашь полецаў єй якєгошь скшата Томка, цо мєшка подобно в лешє на поланє. Направя он луб будує вшыстко звєжентом, а сконтактовачь шьѐ з нім можна пшез старо̀ срокѐ. Нєстеты, далей юж нє усўышаўем, бо почуўем же ктошь ушядў мі на комінє. То быўа пєнкна сова. Мяўа дуже очы і пєнкне шаре пюра, а гўово̀ так креньчіўа, же выдаваўо шьѐ, потрафі ё̀ обручічь доокоўа.

Зеркноўем на Агатѐ і Франка. Нє быўо іх юж там, леч в замян на скраю появіў шьѐ ліс Віктор. Ледвє го уйжаўем, гды усўышаўем як сова Ола віта шьѐ з пшыбышем. сова і трактор

– Вітам со̀шяда. Як там полованко? – Ой кєпско Олу. Тен тутай, вшысткє мышы выстрашыў і чека мнє джішь саўатка з травы і конічыны. А тобє со̀шядко як щѐщьє допісаўо? – Но вўашьнє тутай усўышаўам якєшь розмовы і выпатшыўам тўущьютко̀ мыш, але гды зніжыўам лот, то о маўо шьѐ нє здежыўам шьѐ з тым чымшь, на чым шєдзѐ. Зробіўам унік, але мышка то зауважыўа і чмыхнеўа до норкі так, же впрошѐ шьѐ хыба до чєбє на саўаткѐ. Могѐ? – Очывіщьє со̀шядко! Запрашам! – повєджяў Віктор, по чым обоє знікнелі в чємней ноцы. – То ты теж єстешь бохатерем, Чяпек – втроньчіў Ромек – я джішь уратоваўем маўего заёнчка, а ты Агатѐ і Франка. Супер! – Но хыба так – пшызнаў Чяпек. – І цо далей? – понагліўа го кошярка Зошя.

Потем гвязды пєнкнє розбўысўы і быўо трохѐ яшьнєй. Втеды усўышаўем знув розмовѐ Агаты з Франкєм. Мышка выпытываўа хоміка о тего скшата, а он єй оповядаў, же сўышаў о нім од кузына, цо зна борсука з тей поланы. Борсук з колеі пшыъяжьні шьѐ з тым скшатем і оповядаў кузынові, же тен скшат, як добже памєнтам, Томек, то правджіва зўота рончка. Поночь заўожыў вшысткім мєшканьцом телефоны… Но, такє цошь до розмовы, же подобно жадне з ніх нє муші выходжічь з норкі, жебы погадачь з другім і то з другєй чѐщьі поланы.

– Телефоны? Цо ты гадаш? То хыба якєшь байкі – зджівіўа шьѐ Агата. – Но мувьѐ чі. Вєм то з пєрвшей ренкі. Кузын пшышєнгаў, же віджяў то у тего борсука – запевняў Франек. А я сўухаёнц тего, запатшыўем шьѐ в гвязды і усноўем. Обуджіўы мнє допєро розмовы господажа і Вацка. Потем то юж вєчє цо быўо. – Чєкаве жечы… Бардзо єстем чєкава, чы Агата сконтактоваўа шьѐ з тым скшатем? – повєджяўа Ядвіга і жєваёнц шероко, уўожыўа до сну.

Решта, теж знужона од вражень джішєйшего дня пшысыпяўа. На вас юж теж час кохане джєчі. Шьпійчє добже і нєх вам шьѐ пшышьні цошь міўего. Може Агата і Франек, а може скшат Томек, чы теж Ромек і Вацек.